З особливою увагою до перших кроків нової влади приглядатимуться представники малого і середнього бізнесу. Адже від змін, які буде запроваджено в економіці та податковій системі, залежатиме не тільки відновлення кредитування для малого бізнесу і можливості розвитку, а й саме його існування.
Нереальні обіцянки… Якщо говорити про обіцянки Віктора Януковича, якого, на основі попередніх підрахунків ЦВК, вже назвали переможцем президентських перегонів, то найбільша його обіцянка малому і середньому бізнесу, котра впадала у вічі, — це податкові канікули, або, кажучи словами претендента, мораторій на сплату податків терміном на п’ять років. У нереальності реалізації надто специфічного мораторію, мабуть, мало хто сумнівається, якщо, звичайно, Віктор Янукович не збирається фінансувати держбюджет власним коштом чи ще в якийсь інший дивний спосіб. — Україна — специфічна держава, в якій обіцяють набагато більше, ніж можуть зробити. І тому до обіцянок претендентів на президентську посаду треба ставитися, скажемо так, із певною обережністю, — вважає президент Асоціації роботодавців Львівщини Зеновій Бермес. — Як на мене, обіцянка податкових канікул певною мірою нелогічна, бо в умовах тяжкої економічної кризи держава потребуватиме грошей. Що ж до очікувань, то сьогодні потрібні не просто новації в рамках конкретного закону, а системні, радикальні зміни податкової політики. Якщо податки справедливі, люди їх платять, якщо ж ні — починають шукати шляхи зменшення зобов’язань. У світі це називається мінімізацією, якщо робиться в межах закону, — або втечею в тінь і перебуванням поза законом. … і насущна потреба у зменшенні податків Насамперед слід врівноважити ситуацію, щоб люди не втікали ні у спрощену систему оподаткування, ні в мінімізацію, ні в будь-які інші схеми. Бізнес відлякують надмірні відрахування — 33,2% від величини заробітної плати — до Пенсійного фонду. Це означає, що з тисячі гривень працедавець сплачує аж 332 гривні. Йому цей податок вкрай невигідний, а його наймані працівники, які самостійно сплачують до Пенсійного фонду ще 2% від заробітку, хоч би скільки років платили за солідарною пенсійною системою, на пенсію підуть жебраками. Чинна пенсійна система не стимулює найману людину бути максимально зацікавленою в іншому результаті. Про пенсійну реформу в Україні багато говорять, але досі нічого на цьому напрямі не зроблено. Настав час запровадити пенсійну накопичувальну систему. Для цього слід вибрати оптимальну світову модель, адаптувати її до українських можливостей і почати впроваджувати в життя хоча б для молодих людей, які лише починають трудову діяльність. Пенсійна реформа позитивно вплине також на становлення малого бізнесу. Сьогодні величезна кількість людей не має можливості працювати. Особливо від цього потерпають молоді люди, які закінчують навчальні заклади. Вони могли б розпочати власну справу, але зроблять це тільки тоді, коли їм буде вигідно. Важливо зменшити податковий прес. Враховуючи світовий досвід, під час світової економічної кризи, очевидно, треба приборкати податок на прибуток. Нині він становить 25%. Це ніби небагато. Але очевидно, що далеко не всі готові його платити. Сама система оподаткування прибутку шкідлива вже тим, що кожен, хто зіштовхується з нею, намагається зменшити її тягар. Ідеться про включення до складу валових затрат усього, що можливо й неможливо. Внаслідок цього ми щодня бачимо, як нашими вулицями їздять дорогі автомашини, а суб’єкти бізнесу не економлять на тому, на чому зазвичай економлять у всьому світі. Ці витрати, врешті-решт, підвищують собівартість продукції. В результаті на вироби і послуги формується зависока ціна. У свою чергу, зростання собівартості веде до зменшення конкурентоспроможності. До того ж зростає ціна ще й за рахунок накручування на неї податку на додану вартість (ПДВ). Тому такий товар складно продати навіть на внутрішньому ринку, заваленому дешевими імпортними або нелегальними товарами. Постає запитання: на скільки можна зменшити цей податок? На думку З.Бермеса, в Україні було б доцільно встановити податок з прибутку 15%. Таке нововведення стимулювало б бізнес відмовитися від конвертаційних схем. І ще. Чому б не замінити сумнозвісний ПДВ, наприклад, податком з продажу чи з обороту? Обидва варіанти заслуговують на увагу. Але запровадити сьогодні податок з продажу, як у США, Україна не готова. Щоб контролювати реалізацію, треба всіх підприємців перевести на касові апарати, а держава має ввести жорсткий контроль. Інший варіант — запровадити податок з обороту. Цей податок міг би становити, наприклад, 2%. Навіть при такому мізерному відсотку надходження від нього удвічі перевищили б надходження від ПДВ. Правда, слід обов’язково врахувати, що такий податок невигідний тим суб’єктам бізнесу, які виготовляють складні вироби, наприклад автомобілі. Посильні і зрозумілі Безперечно, податкова система тримається на трьох умовах. Перша — податок має бути посильним. Друга важлива умова — податкові закони мають бути простими і зрозумілими кожному підприємцю. Бо дуже часто підприємець читає податковий закон і розуміє його так, а податківці — зовсім інакше. Тому будь-яка перевірка для підприємця закінчується штрафом. Ще одна важлива річ — вартість податкового адміністрування. Тобто кількість тих, хто збирає податки, і кількість грошей, які держава витрачає на утримання податкової системи, має бути оптимальна. Сьогодні, практично, маємо непродуктивне витрачання коштів. Є питання і до щомісячного подання податкової звітності. У Сполучених Штатах, наприклад, підприємець звітує раз на рік. Але ж і в Україні власник фірми може щомісяця сплачувати авансову частину податків. А податкова може мати до нього претензії тільки тоді, коли він із якихось причин не сплатив цей аванс. У інших випадках держава повинна довіряти бізнесу, запровадивши максимальне спрощення умов діяльності. Підприємцям зайва опіка з боку держави ні до чого. І лише по закінченні року можна було б звести баланс: хто кому залишився винен. Якщо винен підприємець, то він доплачує до держбюджету, а переплатив — держава повертає йому кошти. Є ще одна дуже важлива проблема, яка криється у фінансово-кредитній системі. Загальновідомо, що малий та середній бізнес ніколи не розвиваються на власних грошах. У цивілізованих країнах ставка кредиту становить від 1 до 3%. Сьогодні ж в Україні банки пропонують кредити від 30% і більше. У такій ситуації ніхто ніякого бізнесу не відкриватиме. Сьогодні слід реально створити умови для таких податків на прибуток, які б дали змогу бізнесу мати вільні кошти, щоб класти їх на депозити. Крім того, величезним інвестиційним ресурсом могли б стати кошти від заснування накопичувальної пенсійної системи. Саме вони могли б бути ефективно використані на майбутню розбудову економіки. Для майбутнього президента дуже важливо змінити нинішній непривабливий інвестиційний клімат України. Привабити цивілізовані західні підприємства може, наприклад, спрощення бюрократичних процедур ввезення капіталу, реєстрації нових підприємств. Вони готові вкладати кошти, але лише тоді, коли Україна буде прогнозована як держава. Тоді кошти прийдуть у сферу реальної економіки, що викличе появу сотень і тисяч нових робочих місць. Це системні речі, які повинен запровадити новий президент. Гадаю, вже через рік можна було б отримати певні результати.
Коментар
Адам Яворський, директор департаменту малого бізнесу та мікропідприємств ПАТ «Кредобанк»: — Насамперед, прихід команди нового президента повинен забезпечити стабільність економічної політики країни, а особливо — податкової політики, що надалі зможе забезпечити нормальне функціонування та розвиток малого бізнесу в Україні. Основна проблема для отримання кредиту підприємством малого бізнесу — це відсутність ліквідного забезпечення для цього кредиту. Тому важливим є надання такого забезпечення або поручительства банку під кредит для малого підприємства державою або фондом чи банком, створеним за її участі, як це, наприклад, запроваджено в Польщі. Другий захід, який однозначно сприятиме відновленню кредитування банками підприємств малого бізнесу, — це зниження податкового тиску на ці підприємства. Адже високі податки в Україні змушують малі підприємства приховувати свої обігові кошти та доходи. І, відповідно, пізніше такі підприємства не мають можливості показати банку свої реальні доходи для отримання кредиту. Адже банк, приймаючи рішення про кредитування, не бере до розгляду «тіньові» доходи підприємства. Також зазначу, що сприяння виходу з тіні підприємств малого бізнесу приведе до зменшення обсягу готівкових коштів у їхній діяльності і активізує безготівкові розрахунки, чим не тільки збільшить вільні ресурси банків, а й покаже реальні грошові обсяги діяльності підприємств.
